• ro
  • ua
  • Сонет II

    Минуло півжиття майнуло, мов пропало!…
    Та не забути зустрічі з тобою:
    вогнистим поглядом, холодною рукою
    стрічала ти мене біля причалу.
    Вернися ж, не примарою, до мене,
    моя, моєї пам’яті царівно.
    Преславну, богову, а не «убого-слівну»,
    ти лірі пісню дай благословенну.
    Без тебе миру у душі не буде:
    вогонь даруєш серцю і чолу,
    даруєш серцю і чолу остуду –
    ти, моя зоре! Крізь тривку імлу,
    приносиш Істину, в світ блуду і облуди,
    мені – тому, що тужить по теплу.

     

    Traducere Олег Гончаренко